Переяславський Єфрем (р., м. н. невід. — після 1091, м. Переяслав, тепер м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.) — преподобний, чернець Києво-Печерського монастиря, єпископ Переяславський (1070—1090-ті), митрополит (номінально).
Преподобний Єфрем був виходцем із боярського роду. Спочатку служив при дворі великого князя київського Ізяслава (1054-1078), у якого користувався великою повагою. Життя при княжому дворі його гнітило і тому він, залишивши все, звернувся до преподобного Антонія Печерського, щоб той прийняв його у свою печеру. Антоній доручив Никону постригти його в монахи. Ставши ченцем, він служив Богові молитвою й постом. Але ворог-диявол зробив усе, щоб розгнівати серце князя проти Печерських іноків-подвижників. Незважаючи на те, що монахи були змушені на деякий час залишити свої печери, але за милістю Божою і заступництвом Пресвятої Богородиці повернувся в Печерський монастир. Це місце поповнилося монахами і слава його поширилася далеко за межі Києва. Єфрем ще більше молився і постив, щоб остаточно перемогти витівки диявола. Отримавши благословення преподобного Антонія, вирушив у подорож до Константинополя, де на прохання преподобного Феодосія, ігумена Печерського мав списати статут Студійського монастиря. Єфрем відвідав Константинополь і Палестину, обійшов міста східних подвижників, ознайомився з їхнім життям і, повертаючись на батьківщину, переписав статут життя монахів у святому Студійському монастирі. Цей статут преподобний Феодосій запровадив у Києво-Печерському монастирі.
Після повернення з подорожі по святих місцях Єфрем не довго був у монастирі. В скорому часі помер блаженний Петро, єпископ Переяславський, і волею Божою, і за бажанням великого князя Всеволода Ярославича, преосвященним митрополитом Київським Іоанном на вільну єпископську кафедру був призначений преподобний Єфрем, слава про великі подвиги якого розійшлася далеко за межі монастиря.
Як Переяславський епископ преподобний Єфрем відзначився ділами християнського благочестя, будівництвом церков і влаштуванням шпиталів. Мав дар чудотворення.
У “Києво-Печерському патерику” про святого Єфрема згадується як про будівельника церков, а ще він освятив Михайлівський кафедральний собор у Переяславі, про що йдеться у Лаврентіївському літописі під 1089 р. Під 1090 р., згідно зі свідченнями “Повісті временних літ”, святий Єфрем, якого літописець називає митрополитом, брав участь у перенесенні мощей преподобного Феодосія з печер до кам’яної Печерської церкви. Його митрополичу гідність підтверджує доведене дослідниками існування резиденції Київської митрополичої кафедри в Переяславі в період після 1072 — не пізніше 1100 р.
Уривок «Повісті временних літ» за рік 6597 (1089):
…У той же рік освячена була церква святого Михайла у Переяславлі Єфремом, митрополітом тієї церкви, яку він створив великою, тому що раніше була в Переяславлі митрополія, і побудував їй велику прибудовою, прикрасивши її усілякою красою, церковним посудом. Цей Єфрем був скопець, високий на зріст. Багато він тоді будівель спорудив; докінчив церкву святого Михайла, заклав церкву на воротях міських в ім’я святого мученика Федора, і потім церкву святого Андрія біля воріт, і будову банну кам’яну, чого не було раніше на Русі. І стіни заклав кам’яні від церкви святого мученика Федора і прикрасив місто Переяславський будівлями церковними і іншими будівлями.
Церковній юрисдикції Єфрема підлягали також і м. Ростов (тепер місто Ярославської обл., РФ), і Суздальщина, що в ті часи входили до складу Переяславської єпархії. Літописні джерела під 1091 р. донесли згадки про будівництво Єфремом церков у тамтешніх місцях. “Сей бо Єфрем у ці роки багато звів споруд: докінчивши церкву Святого Михаїла, він заклав також церкву Святого Федора (Стратилата) на (Єпископських) воротах города, і Святого Андрія Первозванного коло церкви (Святого Михаїла) біля воріт, і кам’яні стіни города, і кам’яну споруду бані, — сього ж не було в Русі, — і прикрасив город Переяславський спорудами церковними та іншими будовами” (“Повість временних літ”).
Дехто вважає, що він був Київським митрополитом, бо в літописі згадується як митрополит Єфрем. Як стверджував Е. Голубинський (История русской церкви. — Т. 1, част. 2. — С. 287; прим. 2 і С. 685-686), він не був Київським митрополитом, а лише мав титул митрополита на тій підставі, що в Переяславі спочатку мали осідок київські митрополити й тому цей титул ще деякий час залишався за переяславськими єпископами.
Святий Єфрем упокоївся наприкінці XI ст. (ймовірно, у 1098 р.). Мощі святого Єфрема лежать у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
В акафісті всім преподобним Печерським про нього сказано: «Радуйся, святителю Єфреме, бо як у бджоли сота солодкі, так ти студійський статут до обителі Печерської приніс».
Пам’ять преподобного Єфрема вшановується 10 лютого (28 січня за ст. ст.).
