Для зцілення глибоких ран потрібні труди,
пости, всеношні подвиги, милостиня, молитви й інші чесноти.
Хоча грішна душа й може знову повернути собі первісну красу,
але вона досягає цього не інакше як тільки шляхом незліченних трудів.

Преподобний Ісидор Пелусіот

Возлюблені во Христі отці, браття і сестри!

З невимовної ласки Божої сподобилися ми підійти до спасительних і світлих днів Святої Чотиридесятниці – Великого Посту.

Присвячуючи Богу дні ці, як десятину всіх днів року, ми будемо знову прагнути очистити душу покаянням, розігріти в серці вогонь віри, щоб у радості духовній зустріти Світле Воскресіння Христове.

Піст – особливий духовний подвиг, смисл і значення якого людина осягає не відразу. Деякі з вас, возлюблені мої чада, спочатку ретельно намагалися поститися тілесно, наслідуючи великих подвижників древності, але забуваючи про духовне значення подвигу. Інші, навпаки, поривалися досягти відразу духовних висот, нехтуючи постом тілесним. І тільки з часом усі ми вчимося бачити істинне значення і знаходити правильне співвідношення і тілесного посту – обмежень у їжі, поклонів та інших обмежень, і духовної вправи – покаяння, молитви, радості життя во Христі.

Постимося ж ми для вдосконалення себе в чесноті, постимося, щоб змирити свою гординю, постимося, щоб «незліченними трудами» повернути собі красу душі, осквернену страстями і забруднену гріхом.

У кожного, безумовно, є своя міра пісних подвигів. Проте піст, як духовний, так і тілесний, не повинен бути приводом для гордості і звеличування. Преподобний авва Дорофій говорить, що «не стільки полишає Бог того, хто живе порочно, живе безчинно чи нахабно, коли він не пишається, скільки полишає побожного, коли він загордиться». Дійсно, піст – час смиренності і бачення своїх гріхів; а тому той, хто вихваляється своїми подвигами, хто дерзає осуджувати інших, – такий просто не поститься. Треба намагатися поститися, «щоб упокоритися нам перед лицем Бога нашого» (Єздр. 8. 21).

Пророк Ісайя, великий тайновидець і Старозавітний євангеліст, виголошує нам слова Господні: «У день посту свого ви чините волю свою та вимагаєте тяжкої праці від інших. Ось, ви поститеся для сварок і заколотів та для того, щоб нахабною рукою бити інших; …ви не поститеся в цей час так, щоб голос ваш був почутий на висоті. Хіба ж це той піст, який Я обрав, день, коли морить людина душу свою, коли гне голову свою, як очеретина, і стеле під себе руб’я і попіл? Чи ж: оце назовеш постом і днем догоди Господові? Ось піст, який Я обрав: розірви кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви всяке ярмо; розділи з голодним хліб твій, і блукальців бідних введи в дім; коли побачиш нагого, одягни його, і від рідного свого не ховайся. Тоді засяє, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє не забариться, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе. Тоді ти покличеш, і Господь почує; позвеш, і Він скаже; “Ось Я!”» (Іс. 58. 3-9).

Будемо, возлюблені, поститися таким постом, істинно угодним Богові!

Господь же, що покликав нас до пізнання Своєї слави, хай благословить усіх нас із користю духовною пройти поприще Посту і причаститися духовної радості Світлого Христового Воскресіння.

Благословення Господнє хай пребуде з усіма вами, возлюблена моя паство!

9 березня 2008 року, кафедральний град Полтава
Смиренний +Филип, з ласки Божої архієпископ Полтавський і Миргородський, Ваш богомолець перед Господом нашим Ісусом Христом