Некролог

У віці 99 років  у м. Хоролі Полтавської області  24 жовтня 2019 року відійшов до Господа заштатний клірик Полтавської єпархії Української Православної Церкви митрофорний протоієрей Петро Захарович Остапенко.

Поховали протоієрея Петра на кладовищі села Новоаврамівка Хорольського району поруч з могилою дружини. Відспівували о. Петра п’ятеро священиків на чолі з благочинним Великобагачанського району протоієреєм Василем Фазаном  у Свято-Вознесенській церкві села, звідки після хресної ходи навколо храму з тілом покійного процесія попрямувала до кладовища.

В останньому слові  благочинний Великобагачанського округу протоієрей Василь коротко  окреслив віхи життя священика, котрий 60 років свого життя був вірним служителем Церкви Христової Загартований змолоду несенням пастирського хреста у жорстокі  для православної людини часи, о. Петро мирно спочив вдома, маючи ясний розум і  до останнього часу  самостійно пересуваючись.

Покійний  мав державні та церковні нагороди: орден „Великої Вітчизняної Війни” П ступеню, орден „За мужність”.  медалі:  „За відвагу”, „За взяття Відня”, „За перемогу над Німеччиною”, усі ювілейні медалі; був відзначений Патріаршої Грамотою, орденом князя Володимира III ступеню, митрою, служінням Літургії з відкритими  Царськими Вратами  до „Отче наш”.

Народився  о. Петро 5 липня 1920 року в сім’ї священика і з юності мав намір піти по батьківським стопам.  Висвяченню у священний сан передували роки важкої праці, тому що батька у тридцятих роках арештували і сім’я залишилася без засобів для існування. Потім була війна, з якої,  учасник бойових дій, о. Петро повернувся інвалідом Великої Вітчизняної Війни II групи. Поневіряння не змінили наміру послужити Богові у священному сані, і у 1947 році Преосвященний Палладій, єпископ Полтавський і Кременчуцький, після здачі екзамену  при Єпархіальному управлінні,   сподобив його можливості служіння біля церковного Престолу. Духовну освіту в Московській семінарії о. Петро здобував заочно, але твердо пам’ятав  і намагався не зраджувати словам присяги ставленика протягом усього свого довгого життя: «Під час служіння  поводитися благочестиво, бути гідним високого призначення, остерігаючись не зрадити його і не  ввести у спокусу віруючих».

Про служіння о. Петра до 85-річчя з дна його народження писалося в районній газеті «Рідний край» під заголовком «Служіння Богу і людям». Біографічний нарис також було вміщено у єпархіальній газеті «Відомості Полтавської єпархії»  в червні 2005 року..

Вічна Вам пам’ять, дорогий отче!

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *