ПОСЛАННЯ
ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІШОГО ФИЛИПА,
АРХІЄПИСКОПА ПОЛТАВСЬКОГО І МИРГОРОДСЬКОГО
З НАГОДИ ПОЧАТКУ СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО ПОСТУ
духовенству, чернецтву і всім вірним чадам Полтавської єпархії
Української Православної Церкви
Всечесні отці, боголюбиві ченці та черниці,
возлюблені у Христі брати і сестри!
Моя Богом дарована полтавська паство!
Всеблагий Господь, Який не залишає людину на всіх шляхах її життя, знову привів нас до початку Великого і спасительного посту.
Зовсім недавно закінчився період святок, відлунали урочисті гімни Різдва і Богоявлення, і ось Церква вводить нас у дні скорботи про гріхи — Святу Чотиридесятницю. Не встигли ми насолодитися духовною радістю, як покликані вже до суду совісті. Залишаються в минулому радощі та веселощі, звучать скорботні й покаянні піснеспіви, храми одягаються в темні ризи.
У попередні недільні дні Свята Церква готувала нас до цього спасительного подвигу. Ми просили Бога Життєдавця відкрити перед нами «двері покаяння», і ось зараз повинні переступити через цей поріг. Ми бачили в храмі грішного, але смиренного митаря і благочестивого, але гордого фарисея, а тепер самі просимо про милість до нас, грішних. Ми разом із блудним сином розточили весь наш «спадок», і тепер у духовній убогості віддаємо себе в «обійми Отчі». І, нарешті, ми стаємо причетними до скорбот і плачу нашого праотця Адама, вигнаного з раю. Але разом з цим ми віримо у велику силу покаяння, і весь досвід Церкви підтверджує істинність нашої віри. Покаянням грішники стають праведниками, хто потопав у вирі пристрастей — святими, затьмарені — світлими, що лежали в поросі земному — зводяться до небес.
Відтепер кожне слово, яке звучить у церковному богослужінні, закликатиме нас «відкласти колишній спосіб життя ветхої людини, яка тліє в звабливих пожадливостях … і зодягнутися в нову… створену за Богом у праведності й святості істини» (Еф. 4: 22–24). Великий канон святого Андрія Критського, подібно камертону, налаштує наші душі на покаянний лад. Разом зі святим Єфремом Сиріним будемо ми просити Бога зцілити нашу душу від неробства, смутку, властолюбства й пустослів’я і утвердити її в цнотливості та смиренномудрості, терпінні й любові. Преподобний Іоанн Ліствичник вкаже нам шлях чеснот, подібний до щаблів ліствиці, зійшовши на яку, ми зможемо досягти Неба. А образ святої Марії Єгипетської ще раз запевнить нас в тому, що ніякий, навіть найстрашніший, гріх не здатний перемогти милосердя і любов Божу до грішника, який кається.
Так, «сходячи від сили в силу» і очистившись сльозами покаяння, ми наблизимося до святих днів Страсного тижня, в які вже замовкне плач про наші гріхи і вся увага зосередиться на Господі нашому Іісусі Христі, Який йде на вільні страждання заради нас, людей, і «нашого ради спасіння». Кожен із нас повинен буде стати учасником Тайної Вечері, піти за Спасителем у пітьму Гефсиманського саду, на неправедний суд, на «обпльовування і биття, і знущання, і хрест, і смерть». Великий піст — це наш шлях назустріч найвищому і найвеличнішому з того, що можна побачити в земному житті, — Світлому Христовому Воскресінню. Однак тільки зійшовши на Голгофу і померши там разом із Христом, ми зможемо і воскреснути разом із Ним. І так, пройшовши цим шляхом і випивши разом із Господом чашу Його страждань, ми співатимемо в Пасхальну ніч: «Вчера спогребохся Тебе, Христе, совостаю днесь воскресшу Тебе, сраспинахся Тебе вчера, Сам мя прослави, Спасе, во Царствии Твоем». Підготувати нашу душу до зустрічі з Воскреслим Господом і є головною метою грядущого Великого і спасительного посту.
Хай же скорботний пісний подвиг допоможе кожному знайти радість покаяння, хай тяготи утримання будуть винагороджені радістю богоспілкування в Причасті Святих Христових Таїн, хай самоосуд і самокартання приведуть кожного до висоти й світла Святої Пасхи!
Боже благословення хай перебуває з усіма, хто вступає в подвиг посту!
Смиренний
+ ФИЛИП,
милістю Божою архієпископ Полтавський і Миргородський,
ваш співмолитвеник і співпосник
26 лютого 2012 від Різдва Христового,
Прощена неділя
Кафедральний град Полтава.
Пресс-служба Полтавской епархии УПЦ