Звернення Митрополита Филипа з нагоди 33-ї річниці аварії на ЧАЕС

Дорогі брати та сестри!

Сьогодні ми згадуємо трагічні події, що відбулися в Чорнобилі 33 роки тому — 26 квітня 1986 року. Для тисяч людей ця подія стала причиною глибокої скорботи і душевного болю. Вона залишиться в історії страшним уроком прийдешнім поколінням.

Чорнобильська катастрофа показала, з одного боку, безпорадність людини перед дією законів природи, але в той же час і його здатність виявляти велику силу любові, самопожертви і солідарності. У ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС взяли участь понад півмільйона осіб. Загальна загроза згуртувала людей різних національностей та віросповідань в прагненні зупинити руйнівні наслідки трагедії.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять ліквідаторів — тих, хто першим вступили у нерівний двобій з вогнем на даху палаючого реактора, надавали допомогу постраждалим та евакуювали населення, охороняли громадський порядок. Цього року відзначення 33-ї річниці Чорнобильської трагедії припадає на скорботний день Страсної п’ятниці, в який Церква нагадує нам про страждання Господа нашого Ісуса Христа, які Він переніс заради нас, людей, і заради нашого спасіння. Через призму страждань Христових ми дивимося на подвиг героїв Чорнобиля. Ці люди ціною свого здоров’я, а більшість із них і ціною власного життя, долали наслідки аварії, до кінця виконавши слова Спасителя: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13). Вони віддали свої життя, щоб зберегти життя багатьох людей, в тому числі і нас з вами. Почуття обов’язку, відповідальності й жертовна любов стали сильнішими смерті.

Хай Господь прийме в Свої небесні обителі душі тисяч наших співвітчизників, померлих в результаті радіоактивного ураження, а всіх нас пам’ять про Чорнобиль нехай надихає любов’ю та взаєморозумінням допомагати один одному.

+Филип,

МИТРОПОЛИТ ПОЛТАВСЬКИЙ І МИРГОРОДСЬКИЙ