Полтавська молодь відвідала музей-заповідник А.С.Макаренка

9 листопада 2019 року, з благословення Високопреосвященнішого митрополита Полтавського і Миргородського Филипа, учасники православного молодіжного книжкового клубу відвідали музей-заповідник А.С.Макаренка у с. Ковалівка Полтавського району, який розміщується в приміщеннях Трудової колонії ім. Горького. Цей заклад, створенний Макаренком для перевиховання неповнолітніх злочинців, існував тут у 1920-1926 рр.

Незадовго до екскурсії учасниками молодіжного книжкового клубу була прочитана “Педагогічна поема” – головний твір А.С.Макаренка, в якому він розповідає про життя колонії та її вихованців.

В музею-заповіднику збереглися Червоний і Білий будинки, флігель та ряд малих меморіальних об’єктів – вхідна арка, альтанка, колодязь, погріб, сходи до річки, пристань („пірс”).

У восьми залах Червоного будинку розміщена основна експозиція, яка розповідає про життя А.С.Макаренка та керованих ним виховних колективів, творчу діяльність педагога, долі його вихованців, втілення в життя макаренківських педагогічних ідей сьогодні.

У Білому будинку – меморіальна частина. Тут відновлено навчальні класи, спальню дівчат, клуб, майстерні, робочий кабінет А.С.Макаренка, в якому ним були написані перші сторінки „Педагогічної поеми”.

Пройшовши залами Червоного та Білого будинків, послухавши цікаву розповідь екскурсовода, поблукавши серед ніжної зелені буйної рослинності на цій заповідній території, відвідувачі отримали нові ідеї для своєї діяльності та бажання втілити їх у життя, відчули творчу атмосферу цього визначного місця.

Антон Семенович Макаренко (1888 – 1939) – всесвітньо відомий вихователь, педагог і письменник. Згідно з позицією ЮНЕСКО (1988) А. С. Макаренко віднесений до чотирьох педагогів (нарівні з Д. Дьюї, Г. Кершенштейнером і М. Монтессорі), що визначив спосіб педагогічного мислення в XX столітті.

Основна виховна і педагогічна діяльність А. С. Макаренка відноситься до першого п’ятнадцятиріччя післяреволюційного часу (1920-1934), коли школи та інші виховні установи, з одного боку, вкрай слабо забезпечувалися, з іншого – над ними не було таких жорстких стандартизації та ідеологічного контролю , які були встановлені з середини 1930-х років. Переконавшись, після прийняття в 1920 р завідування колонією для малолітніх правопорушників (під Полтавою), в практичній непрацездатності загальноприйнятих виховних і педагогічних підходів того часу, А. С. Макаренка на основі звичаїв і прийомів народної педагогіки (в тому числі «спільної справи», тобто виховання і навчання через залучення до посильної праці для досягнення зрозумілих і доступних для огляду цілей для загальної користі), розробленої ним теорії створення і зміцнення виховного колективу, а також глибокої віри в людину (в тому числ з філософії творів М. Горького) і ряду інших підходів, запропонував і успішно випробував в Колонії ім. М. Горького виховно-педагогічну систему, яка дістала згодом його ім’я. У своїх працях Макаренко стверджував, що застосована ним у кримінально-виправних закладах система спочатку призначалася для всіх скільки-небудь здорових школярів та всіх навчальних закладів.

Ще більше інформації на наших сторінках Facebook та Instagram.

Також запрошуємо відвідати наш YouTube-канал.